Договір ренти

Рента відноситься до нових цивільно-правових договорів, поява якого пов’язана із переходом України до ринкових відносин.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в і іншій формі (ст.731 ЦК України).

Правове регулювання договору здійснюється Главою 56 ЦК України.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та відплатний.

Договору ренти характерні специфічні ознаки, які свідчать про його самостійність серед інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність: а) зміст ренти полягає в обов’язку одної особи надати утримання іншій особі, яке для останньої часто є єдиним джерелом одержання засобів існування; б) відносини ренти носять триваючий, стабільний характер; в) характерна ознака ренти алеаторність(ризик, від лат. аlea– гральна кістка, випадок), тобто існує ризик в тому, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки, меншим вартості відчуженого під виплату ренти майна.

Сторонамидоговору є одержувач ренти та платник ренти.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору є майно (не лише речі та їх сукупність, але й майнові права та обов’язки, зокрема інформація, результати інтелектуальної діяльності та виключні права на них, виконання робіт та надання послуг), яке передається під виплату ренти, а також сама рента (як в грошовій формі, так і шляхом надання речей, виконання робіт або надання послуг).

До договору ренти, згідно ст.734 ЦК України, можуть застосовуватися в субсидіарному порядку загальні положення про купівлю-продаж та про договір дарування. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, то до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору.



Форма договору: письмова та підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо передачі нерухомого майна - державній реєстрації.

Способи забезпечення виконання зобов’язань щодо виплати ренти: застава та страхування. Так, у разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно (ч.1 ст.735 ЦК України). Звідси випливає, що платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. А у разі відчуження майна іншій особі до неї переходять обов’язки платника ренти. Також, може встановлюватися обов’язок платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти (ч.3 ст.735 ЦК України).

В ст.736 ЦК України передбачається відповідальність платника за прострочення виплати ренти у вигляді обов’язку платника ренти сплачувати одержувачеві ренти проценти.

ЦК України виділяє такі різновиди договору ренти – безстрокову ренту (постійну) та строкову.

Особливості договору безстрокової ренти (постійної): а) обов’язок виплачувати ренту не обмежується будь-яким строком, зокрема й строком життя або існування її одержувача. Тобто право на одержання ренти може переходити у спадщину, а якщо її одержувачем є некомерційна юридична особа – переходити у порядку правонаступництва до створених юридичних осіб; б) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно несе платник ренти, а у разі передання його за плату - платник має право вимагати відповідно припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Договір безстрокової ренти припиняється, крім загальних підстав припинення цивільно-правових договорів, у разі (ст.740 ЦК України):

1) відмови платника від договору ренти;

2) розірвання договору на вимогу одержувача, якщо: а) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на 1 рік; б) платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти; в) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором; г) в інших випадках, встановлених договором ренти.

Правові наслідки розірвання договору безстрокової ренти: якщо майно передано у власність платника ренти безоплатно, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати суми ренти; а якщо майно передано у власність платника ренти за плату, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (ст.741 ЦК України).

Особливості договору строкової ренти: а) є підставою виникнення строкових зобов’язань під виплату рентних платежів протягом певного строку; б) зобов’язання можуть припинятися лише платником ренти на загальних підставах; в) випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк не звільняє платника ренти від обов’язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

5.4. Договір довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст.744 ЦК України).

Правове регулювання договору здійснюється Главою 57 ЦК України та іншими актами.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та відплатний.

Сторони договору: відчужувач (фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я) та набувач (повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа).

Договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Крім того, він відноситься до договорів довірчого (фідуціарного) характеру, так як у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Істотними умовами договору є умови про предмет та оцінку матеріального забезпечення відчужувача.

Специфіка предмету договору полягає в тому, що, по-перше, для забезпечення утримання та (або) доглядом може відчужуватися лише житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, і, по-друге, утримання може здійснюватися у всіх видах матеріального забезпечення, як і догляд, за домовленістю між сторонами.

Договором повинна бути здійснена грошова оцінка матеріального забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу. При цьому, така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Крім того, законодавець в ч.1 ст.747 ЦК України передбачає, що обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).

Відповідно до ст.602 ЦК України, вимоги щодо довічного утримання (догляду) не підлягають зарахуванню.Тобто, набувач за таких умов не має права, зокрема, зарахувати за рахунок утримання та (або) догляду відчужувача будь-які борги останнього перед ним. Також у разі смерті відчужувача внаслідок завдання йому шкоди, при визначенні розміру відшкодування шкоди, що завдана втратою годувальника, до складу доходів померлого включаються заробіток, пенсія, і, як зазначено в ч.2 ст.1200 ЦК України, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Це означає, що зі смертю відчужувача обов’язок набувача по його утриманню та (або) догляду припиняється, але замість цього особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, набувають право на утримання від особи, винної за смерть відчужувача.

Строк дії договору визначається безпосередньо його природою і дорівнює періоду життя утриманця. Форма договору: письмова та підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо передання нерухомого майна – підлягає державній реєстрації.Способи забезпечення захисту інтересів відчужувача: а) позбавлення набувача в праві розпорядження майном, переданим йому за договором довічного утримання (догляду) на праві власності; б) заборона звернення стягнення на майно набувача протягом життя відчужувача; в) покладання ризику випадкового знищення (пошкодження) майна на набувача, яке йому було передане.

Зміст договорустановлять права відчужувача та обов’язки набувача. Так, відчужувач має право вимагати від набувача:

1) надання йому належного утримання у вигляді матеріального забезпечення та (або) догляду;

2) забезпечення його житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), якщо це передбачено договором.

Обов’язками набувача є:

1) надавати належне утримання та (або) догляд відчужувачеві відповідно до змісту договору, зокрема може покладатися обов’язок забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду);

2) поховати відчужувача у разі його смерті, навіть якщо це не було передбачено договором.

Крім того, як зазначається в ст.753 ЦК України, набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Зобов’язання за договором довічного утримання (договору) припиняються у разі:

1) смерті відчужувача (ч.2 ст.755 ЦК України);

2) смерті набувача, якщо він немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем (ст.757 ЦК України);

3) ліквідації юридичної особи – набувача. Однак, якщо в результаті ліквідації юридичної особи – набувача майно, що було передано за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) (ст.758 ЦК України);

4) розірвання договору на вимогу відчужувача або третьої особи, якщо набувач не виконує або неналежно виконує своїх обов’язків незалежно від його вини. При цьому, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення, а витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ст.ст.755-756 ЦК України).

5) розірвання договору на вимогу набувача у зв’язку з неможливістю подальшого виконання договору з підстав, що мають істотне значення. За таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором (ст.ст.755-756 ЦК України)

Тема 6. Загальні положення договору найму (оренди), прокату, окремих видів договорів найму (оренди), лізингу, найму (оренди) житла, позички

6.1 Загальні положення договору найму (оренди)


0388029770288286.html
0388162969817011.html
    PR.RU™